Місіонерський листок «Вишнівський благовісник»

З листопада 2006 року по травень 2008 року наша парафія видавала безкоштовний місіонерський листок, який ми скромно назвали «Вишнівський благовісник». Головним і єдиним його редактором, автором деяких публікацій, критиком і читачем є настоятель храму священик Ігор. Логотип для листка розробив один хороший хлопець. Писали ми у листку різні цікаві, повчальні і, в той самий час, прості речі, орієнтовані не на професуру, а на пересічного вишнівчанина.

Якщо маєте бажання, можете скачати, роздрукувати і подарувати улюбленому сусіду.
Усі файли збережені у форматі PDF, читаються Acrobat Reader'ом і подібними програмами. Просимо вибачення за беззаконно великий розмір файлів - так вже сталося.

Вишнівський благовісник №1	2006 листопад	0,7 Мб
Вишнівський благовісник №2	2006 грудень	0,9 Мб
Вишнівський благовісник №3	2007 січень	0,8 Мб
Вишнівський благовісник №4	2007 лютий	0,8 Мб
Вишнівський благовісник №5	2007 березень	1,1 Мб
Вишнівський благовісник №6-№7	2007 квітень-травень	1,3 Мб
Вишнівський благовісник №8	2007 червень	1,0 Мб
Вишнівський благовісник №9	2007 липень	1,3 Мб
Вишнівський благовісник №10	2007 серпень	0,8 Мб
Вишнівський благовісник №11	2007 вересень	1,2 Мб
Вишнівський благовісник №12	2007 жовтень	1,4 Мб
Вишнівський благовісник №13	2007 листопад	1,2 Мб
Вишнівський благовісник №14	2007 грудень	1,6 Мб
Вишнівський благовісник №15	2008 січень	1,2 Мб
Вишнівський благовісник №16	2008 лютий	1,7 Мб
Вишнівський благовісник №17	2008 березень	1,6 Мб
Вишнівський благовісник №18	2008 квітень	1,1 Мб
Вишнівський благовісник №19	2008 травень	1,2 Мб

Спецвидання висвітлюють одну-дві конкретні теми.

Спецвидання №1 (укр.)	Про ікону "Воскрешающая Русь"	0,9 Мб
Спецвидання №1 (рус.)	Об иконе "Воскрешающая Русь"	0,9 Мб
Спецвидання №2	Екстрасенси, знахарi, цiлителi. Астрологiя	0,5 Мб

Хай Вам буде радість!

Воздвиження. Настоятель в селі

День, коли я вперше навідався у Вишнів, був незвичайним.

Ну, по-перше, цього дня церква святкувала Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Після служби ми з о.Михаїлом зідзвонилися і домовилися зустрітись у Вишневі. Так ся і стало. По рівненській трасі автобусом доїхали ми з дружиною до повороту на Вишнів, де нас підібрав своєю автівкою батюшка Михаїл, який, в свою чергу, теж приїхав не без матушки.

Найперше ми приїхали на місце розпочатого будівництва сільського храму. Це логічно, як на мене, та ще й по дорозі. Батюшка поступово вводив мене в хід усіх справ, розповідав, що і як вже зроблено і що стоїть на порядку денному, чекаючи своєї черги. Я милувався храмовим фундаментом, широкими вишнівськими полями, кладовищем, поруч з яким зводиться храм, потім став дивитися на не зовсім голубе небо, на якому помітив щось таке хмарно-хрестовидне. «Як гадаєте, отець Михаїл, – запитав я батюшку. – Це літаки зробили на небі хрест, чи, може, Бозя для нас намалював?». «Може бути і те, й інше», – недовго думаючи відповів він. І я з ним погодився.

Далі ми направили свої колеса в сторону сільського дитсадка, в приміщенні якого нас вже чекав парафіяльний актив і колектив майбутніх хористів. Тут і відбулося знайомство парафіян з щойно призначеним настоятелем громади. Батюшка Михаїл вже встиг навчити вишнівчан правильно підходити під благословіння священика, а тому всі як один благословились у мене (хоча і з подачі о. Михаїла ;) Я відрекомендувався і розказав шановній громаді всю свою дво-трирядкову біографію. Після цього матушка Людмила провела з хористами чергову співанку, а на наступний день, чи то через день, взяла та й народила сина. Браво! Наші матушки – найпродуктивніші матушки в світі.

Ось так пройшла наша зустріч і були в ній як радість, так і сльози. Ні, сльози не радості, а сердечного болю. Може не всі були раді знайомству з призначеним настоятелем? Це, звичайно, можливо, але справа в іншому.

Цього дня Господь забрав душу одного священика, що проживав у Вишневі. Звали його отець Миколай Скубій. В свій час батюшка всім серцем підтримав ідею будівництва церкви в селі, пожертвував на майбутній храм декілька ікон, які придбав у Почаєві. Проте, раптова та передчасна смерть священика не дала йому можливості побачити бодай ескіз нового храму та взяти участь в літургійному житті вишнівської парафії. Після смерті о.Миколая його дружина передала в розпорядження парафії деяке церковно-богослужбове начиння та ризи, якими користувався батюшка.

Що ж, так благоволив Бог – одному священику прибути в село, а іншому назавжди його залишити, хоча, звичайно, оселившись тілом на сільському цвинтарі, тут батюшка залишиться своїми останками принаймні до Всезагального Воскресіння.

Ось таким стало 27 вересня 2006 року для села Вишнів.

Вишнівська парафія

Сталося це так. Указом №401 від 20 вересня 2006 р. священик Ігор, що уже на протязі півроку служив у с. Вітоніж (Рожищенський район), був призначений настоятелем храму Дмитрія Солунського у с. Вишнів (Ківерцівський р-н). От тільки самого храму поки не було, вірніше уже був фундамент, на якому залишилось звести стіни, склепіння, куполи та інші дрібниці…

Як виявилося, у Вишневі храму ніколи не було. Жителі села здебільшого ходили молитися до Покровської церкви, що в Піддубцях. Цей величний храм, в минулому монастирський, як пам’ятка архітектури має багату історію і за всіма параметрами не поступається розкішним соборним храмам. В іншому сусідньому селі, себто в Борохові, стоїть храм апостола Іоана Богослова. Сюди теж навідувалися вишнівці, але не так часто.

Люди, бувало, подумували про власну церкву, але це було таким бажанням, яке займало уми лише невеликого кола ентузіастів. Невідомо скільки б ще висіло у повітрі питання про сільський храм, якби не участь головного козака Волині Петра Степановича Олешка, з легкої подачі якого було вирішено заснувати у Вишневі православну громаду і таким чином храмобудівельний механізм почав рухатись.

З благословіння Високопреосвященнішого Ніфонта, митрополита Луцького і Волинського, була заснована нова релігійна громада на честь святого великомученика Димитрія Солунського. Владика особисто звершив у селі чин заснування храму. Було це 22 травня 2006 року в день пам’яті Перенесення мощей свт. Миколая, що став днем "зачаття" першого і єдиного храму в с. Вишнів.

Турботи про початок будівництва храму були покладені на о. Михаїла Росоловського, який у цей час вже будував храм на своїй парафії в с. Воротнів. Треба віддати належне священику, який зумів "розворушити" людей, для чого сам багато фізично працював, подаючи приклад усім селянам. Дружина о. Михаїла в цей час організувала із добровольців парафіяльний хор і навчала майбутніх клірошан основам церковного співу.

Коли свящ. Ігор прибув на вишнівську парафію, уже був практично готовий фундамент і храму, і майбутнього хору, і міжособистісних відносин священика та парафіян.

Зв'язок з нами

 

Настоятель :: священик Павло Чамахуд

• Тел.: 095 733 4884
  
• E-mail: pavlo.chamakhud@gmail.com
  
• FaceBook: facebook.com/pavlo.chamakhud 

Староста :: Ковальчук Віталій Володимирович

• Тел.: 050 296 5189

Касир :: Антонюк Людмила Миколаївна

• Тел.: 095 222 8061

Наші координати

• 45271, вул. Вишнева 34а, с. Вишнів Ківерцівського р-ну Волинської області.
• Наш храм на картах Google

Запускаємо блог

Будемо писати перший пост…

Подумалося мені, що для того, аби йти в ногу з часом, треба принаймні знати, чим цей самий час характерний. Сьогодення являє нам багато модерних (часом потворних) тенденцій, одна з яких наказує кожній парафії мати персональну сторінку у всесвітній мережі. Ну що ж, для того, щоб створити блог знання сі++ не вимагається ;)

Щось будемо писати заднім числом, щось сьогоднішнім. Про щось напишемо, про інше змовчимо. Дещо розкажемо, а щось і покажемо. Тощо.