13 вересня 2008 р.

Вишнівська парафія

Фундамент майбутнього храму. Храм Дмитрія Солунського с. Вишнів, що на Волині Сталося це так. Указом №401 від 20 вересня 2006 р. священик Ігор, що уже на протязі півроку служив у с. Вітоніж (Рожищенський район), був призначений настоятелем храму Дмитрія Солунського у с. Вишнів (Ківерцівський р-н). От тільки самого храму поки не було, вірніше уже був фундамент, на якому залишилось звести стіни, склепіння, куполи та інші дрібниці…

Як виявилося, у Вишневі храму ніколи не було. Жителі села здебільшого ходили молитися до Покровської церкви, що в Піддубцях. Цей величний храм, в минулому монастирський, як пам’ятка архітектури має багату історію і за всіма параметрами не поступається розкішним соборним храмам. В іншому сусідньому селі, себто в Борохові, стоїть храм апостола Іоана Богослова. Сюди теж навідувалися вишнівці, але не так часто.

Люди, бувало, подумували про власну церкву, але це було таким бажанням, яке займало уми лише невеликого кола ентузіастів. Невідомо скільки б ще висіло у повітрі питання про сільський храм, якби не участь головного козака Волині Петра Степановича Олешка, з легкої подачі якого було вирішено заснувати у Вишневі православну громаду і таким чином храмобудівельний механізм почав рухатись.

Свящ. Михаїл Росоловський. Храм Дмитрія Солунського с. Вишнів, що на Волині З благословіння Високопреосвященнішого Ніфонта, митрополита Луцького і Волинського, була заснована нова релігійна громада на честь святого великомученика Димитрія Солунського. Владика особисто звершив у селі чин заснування храму. Було це 22 травня 2006 року в день пам’яті Перенесення мощей свт. Миколая, що став днем "зачаття" першого і єдиного храму в с. Вишнів.

Турботи про початок будівництва храму були покладені на о. Михаїла Росоловського, який у цей час вже будував храм на своїй парафії в с. Воротнів. Треба віддати належне священику, який зумів "розворушити" людей, для чого сам багато фізично працював, подаючи приклад усім селянам. Дружина о. Михаїла в цей час організувала із добровольців парафіяльний хор і навчала майбутніх клірошан основам церковного співу.

Коли свящ. Ігор прибув на вишнівську парафію, уже був практично готовий фундамент і храму, і майбутнього хору, і міжособистісних відносин священика та парафіян.