четвер, листопада 10, 2016

Громада села Вишнів відзначила храмове свято та десятилітній ювілей

Іконостас храму святого великомученика Димитрія Солунського в селі Вишнів, поблизу Луцька
У вівторок, 8 листопада, престольне свято відзначила громада храму на честь святого великомученика Димитрія, що у Ківерцівському благочинні Волинської єпархії.

Саме цього дня десять років тому у Вишневі було відправлено першу Божественну літургію; а п’ять років тому, за десять днів до престольного свята, митрополитом Ніфонтом було освячено новозбудований храм.

Напередодні у Вишневі було відправлено вечірнє богослужіння, а у сам день свята парафіяни та гості села зібралися у храм на Божественну Літургію, якій передував молебень з водосвяттям.

З благословення Преосвященнішого Нафанаїла, єпископа Волинського і Луцького, настоятелю громади ієрею Ігорю Григолі співслужили цього дня священнослужителі Волинської та Володимир-Волинської єпархій, а саме: отець благочинний прот. Олександр Кондратюк (м. Ківерці), який очолив святкову літургію, прот. Олександр Кратюк (с. Борохів), прот. Миколай Лафета (с. Піддубці), прот. Володимир Шкварок (м. Ковель), прот. Іван Горун (с. Колодяжне), прот. Віктор Панасюк (с. Боголюби), прот. Олександр Климук (с. Куликовичі) і прот. Михаїл Росоловський (с. Воротнів).

Окрім хору парафії, яким керує дружина настоятеля, матушка Світлана, доповнив і прикрасив своїм співом богослужіння і луцький чоловічий колектив «Святвечір», що завітав на свято на запрошення о. Ігоря. Серед учасників запрошеного хору були: керівник і регент прот. Сергій Дембовський (м. Луцьк), свящ. Олександр Шмигаль (с. Кульчин), Олег Григола (брат настоятеля), Сергій Палій (колишній голова Молодіжного братства ім. Николи Святоші); приєднався до хору і Микола Палій (заслужений артист України, учасник луцького квартету «Акорд»). Завдяки хору «Святвечір», під час причастя вірян вперше прозвучало «Тіло Христове прийміте», автором якого є настоятель Димитріївського храму.

Серед поважних гостів вшанували святого Димитрія Володимир Володимирович Артесюк (голова сільської ради), Ганна Климівна Артесюк (заслужений педагог, депутат районної ради), Анатолій Олексійович Горбатюк (краєзнавець, благодійник), Петро Степанович Олешко (працівник освіти, один з фундаторів храму), Тетяна Олексіївна Леуш (викладачка музичних дисциплін в училищі культури і мистецтв та Волинській духовній семінарії) та інші.

Під час Божественної Літургії зі словом проповіді до вірян звернувся прот. Олександр Климук.

Святкове богослужіння завершилося традиційною хресною ходою довкола храму з читанням воскресних євангелій, піснеспівами та окропленням свяченою водою.

Прот. Олександр Кондратюк сказав напутнє слово та привітав громаду зі святом. Настоятель храму, священик Ігор, приєднався до висловлених побажань та подякував усім, хто зібрався на цю радість.

По завершенні богослужіння духовенство, обидва хори та поважних гостей було запрошено на скромну трапезу, приготовану активними парафіянами в приміщенні сільського Будинку культури, для підкріплення тілесних сил.

День пам’яті великомученика Димитрія Солунського виявився ясним і сонячним, не схожим на похмурі й дощові попередній та наступний дні. І це богомольці сприйняли як вияв Божої милості. Іншим благословенням Божим для громади є подарована цього дня о. Іваном Горуном ікона преподобних отців Києво-Печерських.

Отці довкола престолу

Отець Сергій думає: і шо це за унилоє зрєліщє...

Священики причащаються

Хор «Святвечір» і Микола Палій

Священики: Віктор Панасюк, Миколай Лафета, Володимир Шкварок, Олександр Климук

Прот. Миколай Лафета читає Євангеліє українською мовою

Обидва хори. Фотографує Олег Григола

Святі отці

Прот. Володимир Шкварок читає Євангеліє

Прот. Михаїл Росоловський та інші достойні отці

Справа частково видно старосту храму Ковальчука Віталія Володимировича

«Ко Прєсвятєй Владичіце, Дєвє Богородіце, помолімся», – виголошує батюшка Олександр

Чемна дитина Софія Григола

Матушка Світлана Григола керує церковним хором

Прот. Іван Горун та інші достойні батюшки

Прот. Олександр Климук окроплює богомольців

Народ зосереджено слухає Слово Боже

Отець благочинний прот Олександр Кондратюк читає Євангеліє

У отця Сергія Дембовського та вишнівських хористів гарний настрій

Настоятель храму свящ. Ігор Григола щось говорить

Батько і дядько настоятеля та інші богомольці

Свящ. Ігор дякує усім

Учасники хору Святвечір

Народ прикладається до храмової ікони та помазується благословенною оливою

Застольне свято у Вишневі

Храм великомученика Димитрія Солунського


неділя, жовтня 16, 2016

«ВІДПОВІДАЙТЕ ЛЮБОВ'Ю НА ЗЛО». Слово свт. Луки Кримського на Лк.6:31-36


«ВІДПОВІДАЙТЕ ЛЮБОВ'Ю НА ЗЛО». Слово свт. Луки Кримського на Лк.6:31-36

Відповідайте любов'ю на зло

(Проповідь у Неділю 17-ту після П'ятидесятниці)

Святитель Лука (Войно-Ясенецький)

І як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними (Лк. 6:31). Які на диво прості слова! Вони такі природні, що коли людина вперше їх чує, їй стає навіть ніяково. Господи! Як же я сам не подумав раніш про це! Усе вчення Христа напрочуд просте, як і усе велике. Воно було звернене до людей з простими серцями, його сприймали нехитрі галілейські рибалки, які стали світочами всьому світові.

Усе Його вчення наче саме по собі зрозуміле, і проте, яке далеке наше життя від виконання великих заповідей Христових! Як рідко ми чинимо з людьми так, як хотіли б, щоб з нами чинили. Ми чекаємо від людей поваги, а самі їх принижуємо; ми хочемо, щоб нам допомагали у потребі, а самі забуваємо про допомогу ближнім, коли благоденствуємо. Чому так? Що нам заважає поводити себе відповідно до заповідей? Наш егоїзм, бо тільки себе ми любимо, про себе дбаємо, а людей, що оточують, часто ображаємо і зневажаємо. Далі Господь говорить: А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви (Лк. 6: 32-35).

Найбільшу, надзвичайно важку вимогу висуває Господь – любити ворогів. Хіба це легко. Любити тих, котрі ненавидять, – ворогів – можуть ті, чиє серце чисте, в кому живе Дух Святий, хто пройнятий духом любові і смирення. Добром і любов'ю неначе розпеченим вугіллям вони обпалювали серця своїх недругів, і ті, схиливши голову, з ворогів ставали друзями.

Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви (Лк. 6:35).

Господь вимагає, щоб ми не чекали нічого за зроблене добро, обіцяє велику нагороду у вічності і каже, що ми будемо синами Всевишнього. Будьте ж милосердні, як і Отець, ваш милосердний (Лк. 6:36), а ласкавий Він і до невдячних і злих, Він усім посилає дощ і сонцю наказує світити усьому світові – і добрим, і жорстоким.

Корінь милосердя – в жалю і співчутті. Це основні властивості любові, бо не можна любити і не співчувати. Не може жаліслива людина не творити добра тим, хто цього потребує, а творить його без усякого сподівання на подяку. З чистої любові витікають наше милосердя і виконання заповідей Христових, – позичаємо тим, від кого не сподіваємося отримати назад. Того, хто так чинить, чекає найбільша нагорода від Бога – він назветься сином Всевишнього і на Страшному Суді виправданий буде як праведник, що чинить діла любові. А ті, хто не мав справ милосердя, назвуться синами диявола і будуть разом з ним вічно мучитися.

Від апостола Павла ми знаємо, що любов є виконання всього закону (Рим. 13:10). Що ж нам робити, щоб здобути її? Яким шляхом йти? Господь вказує, що треба йти ворітьми вузькими, шляхом кам'янистим і тернистим, не боячись скорбот, бо стражденний звільняється від зла, стає тихим і лагідним, сповненим любові. Невпинними молитвами і постом треба входити у спілкування з Богом. Любов здобули ті, котрі, як преподобний Серафим Саровський, день і ніч молилися і строго постували. Їх серця Господь очищає від усякої скверни, бо Дух Святий, дух любові може жити тільки в чистому і смиренному серці.

Багато про що повинні ми молитися, каючись в незліченних гріхах наших. Але невпинною і основною має бути молитва про те, щоб Господь очистив серце від злоби, щоб подав великі християнські чесноти – лагідність і смирення. Ніколи не забувайте найважливішої молитви – про любов. Моліться так, як покладе вам Бог на серце, наприклад: «Господи, дай мені любов святу, навчи мене любити усіх людей: і грубих, і зухвалих, і нерозумних, і нечестивих, як Ти, Господи, любиш усіх нас, грішних і окаянних». Амінь.

четвер, вересня 22, 2016

Зустріч з художником Володимиром Жупанюком у Вишневі

Зустріч з художником Володимиром Жупанюком у Вишневі
У неділю 25 вересня в приміщенні сільського клубу села Вишнів відбулася зустріч з відомим художником з Луцька Володимиром Григоровичем Жупанюком. Автор познайомив громаду зі своїми новими картинами і, як зазвичай, розтлумачив їх зміст глядачам. Яскраві змістовні картини та цікаві розповіді митця не залишили байдужими нікого з відвідувачів.

Многії літа Вам, шановний Володимире Григоровичу!

Дякуємо за ще одну радісну зустріч.


Зустріч з відомим художником з Луцька Володимиром Григоровичем Жупанюком.
Автор познайомив громаду зі своїми новими картинами і, як зазвичай, розтлумачив їх зміст глядачам.
Яскраві змістовні картини та цікаві розповіді митця не залишили байдужими нікого з відвідувачів.
Зустріч з художником Володимиром Жупанюком у Вишневі

вівторок, серпня 18, 2015

ЧИ ГРІХ НЕ ЇСТИ ЯБЛУКА ДО ПРЕОБРАЖЕННЯ?

ЧИ ГРІХ НЕ ЇСТИ ЯБЛУКА ДО ПРЕОБРАЖЕННЯ?

Саме так, я не помилився: «чи гріх не їсти?».

Щодо України і південних регіонів Росії, відповідь має бути ствердною. Принципову відмову куштувати яблука до Преображення тут слід визнати явним порушенням церковного Уставу. Щоб пояснити це, слід звернутися саме до нього – до Уставу (богослужбових книг), а не до думок “обізнаних людей”. <...>

Той факт, що Устав виокремлює саме виноград з усіх плодів, пояснюється доволі просто. Крім того, що виноград був однією з найпоширеніших культурних рослин християнського Сходу, саме з нього виготовляється вино, яке потім перетворюється на Літургії в Кров Христову, і саме з виноградною лозою порівнює Себе Господь в Євангелії (Ін. 15: 1-2) – про що прямо і говориться в молитвах «на благословення грон» і «на споживання грон». <...> Для благословення початків винограду, очевидно, на Сході було просто обрано найближче за часом велике свято (яким стало Преображення Господнє – Ред.).

Що ж стосується решти плодів, то Устав тут вже не виділяє одних з-поміж інших: початки будь-яких овочів, фруктів і ягід повинні однаково благословлятися свого часу молитвою – що перегукується зі старозавітною вимогою (Вих. 23:19): «Початки твоєї землі принесеш в дім Господа, Бога твого». “Початки”, нагадаю, – це перші дозрілі плоди.

Проте в північній частині Русі слідувати вказівкам Уставу, поміщеним під 6 серпня (день Преображення за старим стилем – Ред.), виявилося неможливим: якщо виноград тут де і вирощують, то дозріває він значно пізніше. І очевидно, що саме бажанням хоч якось дотриматися звичаю, описаного у Статуті, і наміром хоч щось “освятити” на свято Преображення можна пояснити той факт, що на півночі виноград був “замінений” на інші плоди, найбільш тут поширені, які дозрівають саме до серпня місяця, – яблука. Ця заміна і була відзначена в московських виданнях Требника.

І тепер слід зазначити наступні очевидні речі.

1. Церковний Устав абсолютно ніяк не виділяє яблука серед інших плодів: згідно з Уставом їх початки слід благословляти тією ж молитвою, що і початки будь-яких інших овочів і фруктів.

2. Яблука не мають ані найменшого відношення ні до події преображення Господа Ісуса Христа на Фаворі, як воно описано в Євангелії, ні до статутного церковного богослужіння в цей день.

3. Статут наказує благословляти молитвою не просто будь-які плоди, але саме їх “початки”, і робити це, відповідно, у час «коли що дозріває» – тобто разом зі збором першого врожаю.

4. Зауваження Московського Требника, що у свято Преображення в північній (“Великій”) Русі благословення початків винограду замінюється благословенням яблук, не може бути віднесено до України і південних регіонів Росії, не кажучи вже про Молдову. Тут перші плоди яблук дозрівають значно раніше – у липні і навіть у червні.

5. Нарешті, сама заборона на куштування винограду до благословення його початків і покарання тим, хто цю заборону порушив, є частиною чернечого статуту і має безумовно співвідноситися з реаліями общинного монастирського життя (де братія обробляла спільні для всіх виноградники і мала спільну трапезу).

Що ж ми маємо? У житті українських парафій, а не древньої Лаври святого Сави?

Чи приносять парафіяни початки усіх плодів, що вирощують (огірків, помідорів, цибулі, картоплі і т. д. – без будь-яких винятків), в храм на благословення – як це прямо наказує монастирський Устав? Ні.

Чи можна якось розумно пояснити для України заміну уставного благословення винограду в середині серпня саме на яблука? Ні.

Нарешті, що ж саме деякі наші українські парафіяни, котрі ревно тримуються неуставного “звичаю” не споживати яблук до Преображення, роблять початками цих фруктів? Вони їх… Викидають.

...Ставлення до початків плодів – дуже дбайливе, майже сакральне.

У кращому випадку – закривають у вигляді варення. Але в основній масі своїй – викидають. Хоч і Святе Письмо, і Устав ясно вказують на прямо протилежне ставлення до початків плодів – дуже дбайливе, майже сакральне. Перші дозрілі плоди будь-якої рослини, що ми виростили своєю працею, повинні, відповідно до Уставу, освячуватися молитвою, а не викидатися гнити на смітник або згодовуватися свиням. І даний припис Уставу стосується, безумовно, і яблук в тому числі.

Таким чином, чи відповідає і букві, і духу Уставу “звичай” деяких наших єдиновірців тут, в Україні, не куштувати перші плоди яблук, а викидати їх? Ні, не відповідає. Більше того – є прямим порушенням. І навіть виготовлення варення з початків яблучних плодів не може служити виправданням. Адже молитва «над усяким плодом» має знаменувати собою ні що інше як початок збору врожаю. І тоді виходить, що початки таки збираються – без будь-якої молитви, ніби їх і немає зовсім, але пізніше, місяць чи два потому, коли збір досягає свого піку, ревні прихильники нестатутного звичаю раптом “роблять вигляд”, буцімто врожай тільки-но розпочався і наче ці серпневі плоди – і є перші, що дозріли...

Яким же бачиться вихід? І духовенство, і парафіяни в Україні повинні знати, що характерна для північної Русі зв'язка “яблука-Преображення” (аж до іменування цього свята неймовірним «яблучним Спасом») нас і нашої країни ніяк не стосується. Потім, парафіяни, які займаються сільським господарством, мають бути більш послідовними: якщо благословляти молитвою збір нового врожаю, то поширювати цей звичай не на одні тільки яблука ( і духовенство тут має пам'ятати про прямі свої обов'язки). Якщо ж хто сам не освячує молитвою початок збору, скажімо, картоплі зі свого городу, то він не повинен засуджувати і тих, хто аналогічно НЕ освячує молитвою збір яблук. Нарешті, яблука слід благословляти саме тоді, коли цього вимагає Устав – коли дозрівають перші плоди.

А викидання початків яблук на смітник або згодовування їх худобі навряд чи може бути названо чеснотою, яка заслуговує на схвалення і наслідування...

Протоієрей Василь Мандзюк, клірик Київської єпархії УПЦ.

Опубліковано на religion.in.ua

Переклад українською fb.com/dobracerkva

пʼятниця, серпня 07, 2015

Поховано загиблого за Україну воїна Віктора Михальчука

Поховано загиблого за Україну воїна Віктора Михальчука

5 серпня у селі Піддубці було відспівано та перепоховано останки загиблого під Іловайськом 26 липня 2014 року старшого лейтенанта, заступника командира роти 51-ої ОМБ Віктора Михальчука, 09.V.1982 р. н. Боєць вважався зниклим безвісти, допоки його рештки не було ідентифіковано за результатами ДНК-аналізу.

У ніч з 4 на 5 серпня труну з тілом загиблого воїна уклінно і зі сльозами зустріли у Піддубцях, звідки родом Віктор, і провадили до Борохова, де проживав герой і де полишив вдову та двох малолітніх дочок.


У будинку загиблого було відслужено заупокійну літію. На молитву зібралися семеро священиків Ківерцівського округу на чолі з благочинним прот. Олександром Кондратюком. Опісля до собору священиків приєднався прот. Миколай Лафета і розпочалася хресна хода з тілом героя до села Піддубці. Процесію супроводжував духовий оркестр Ніціональної Гвардії, що виконував жалобні твори, які щемили серце і налаштовували на глибоке переживання великої втрати. Сумна музика чергувалася з жалобними піснеспівами церковного хору.


У Піддубцях загиблого героя зустрічали місцеві жителі та духовенство Луцького округу на чолі з секретарем Волинської єпархії прот. Миколаєм Бондаруком, який перед початком відспівування звернувся з пастирським словом до громади. Після тривалого прощання зі спочилим у старовиному і величному Покровському храмі процесія вирушила до кладовища. Тут зі словом співчуття до присутніх звернулися прот. Миколай Лафета, сільський голова Горбатюк Борис Олексійович та інші поважні особи. Під залп автоматів тіло раба Божого Віктора віддали землі, поховавши поряд з іншим героєм – Сергієм Писаруком.


Разом з жителями довколишніх сіл та міста Луцька прощалися з героєм і представники громади села Вишнів разом з настоятелем свящ. Ігорем Григолою. Молилися з усіма також кілька священиків Київського Патріархату.

Згідно з рішенням голови Луцької РДА 5 серпня оголошено Днем жалоби. На державних установах цього дня приспущено прапори.

Царство Небесне і вічна пам'ять бійцям, що поклали душі й тіла за визволення своїх братів і сестер з неволі ворожої.

Герої не вмирають!

Фото >>>