вівторок, серпня 18, 2015

ЧИ ГРІХ НЕ ЇСТИ ЯБЛУКА ДО ПРЕОБРАЖЕННЯ?

ЧИ ГРІХ НЕ ЇСТИ ЯБЛУКА ДО ПРЕОБРАЖЕННЯ?

Саме так, я не помилився: «чи гріх не їсти?».

Щодо України і південних регіонів Росії, відповідь має бути ствердною. Принципову відмову куштувати яблука до Преображення тут слід визнати явним порушенням церковного Уставу. Щоб пояснити це, слід звернутися саме до нього – до Уставу (богослужбових книг), а не до думок “обізнаних людей”. <...>

Той факт, що Устав виокремлює саме виноград з усіх плодів, пояснюється доволі просто. Крім того, що виноград був однією з найпоширеніших культурних рослин християнського Сходу, саме з нього виготовляється вино, яке потім перетворюється на Літургії в Кров Христову, і саме з виноградною лозою порівнює Себе Господь в Євангелії (Ін. 15: 1-2) – про що прямо і говориться в молитвах «на благословення грон» і «на споживання грон». <...> Для благословення початків винограду, очевидно, на Сході було просто обрано найближче за часом велике свято (яким стало Преображення Господнє – Ред.).

Що ж стосується решти плодів, то Устав тут вже не виділяє одних з-поміж інших: початки будь-яких овочів, фруктів і ягід повинні однаково благословлятися свого часу молитвою – що перегукується зі старозавітною вимогою (Вих. 23:19): «Початки твоєї землі принесеш в дім Господа, Бога твого». “Початки”, нагадаю, – це перші дозрілі плоди.

Проте в північній частині Русі слідувати вказівкам Уставу, поміщеним під 6 серпня (день Преображення за старим стилем – Ред.), виявилося неможливим: якщо виноград тут де і вирощують, то дозріває він значно пізніше. І очевидно, що саме бажанням хоч якось дотриматися звичаю, описаного у Статуті, і наміром хоч щось “освятити” на свято Преображення можна пояснити той факт, що на півночі виноград був “замінений” на інші плоди, найбільш тут поширені, які дозрівають саме до серпня місяця, – яблука. Ця заміна і була відзначена в московських виданнях Требника.

І тепер слід зазначити наступні очевидні речі.

1. Церковний Устав абсолютно ніяк не виділяє яблука серед інших плодів: згідно з Уставом їх початки слід благословляти тією ж молитвою, що і початки будь-яких інших овочів і фруктів.

2. Яблука не мають ані найменшого відношення ні до події преображення Господа Ісуса Христа на Фаворі, як воно описано в Євангелії, ні до статутного церковного богослужіння в цей день.

3. Статут наказує благословляти молитвою не просто будь-які плоди, але саме їх “початки”, і робити це, відповідно, у час «коли що дозріває» – тобто разом зі збором першого врожаю.

4. Зауваження Московського Требника, що у свято Преображення в північній (“Великій”) Русі благословення початків винограду замінюється благословенням яблук, не може бути віднесено до України і південних регіонів Росії, не кажучи вже про Молдову. Тут перші плоди яблук дозрівають значно раніше – у липні і навіть у червні.

5. Нарешті, сама заборона на куштування винограду до благословення його початків і покарання тим, хто цю заборону порушив, є частиною чернечого статуту і має безумовно співвідноситися з реаліями общинного монастирського життя (де братія обробляла спільні для всіх виноградники і мала спільну трапезу).

Що ж ми маємо? У житті українських парафій, а не древньої Лаври святого Сави?

Чи приносять парафіяни початки усіх плодів, що вирощують (огірків, помідорів, цибулі, картоплі і т. д. – без будь-яких винятків), в храм на благословення – як це прямо наказує монастирський Устав? Ні.

Чи можна якось розумно пояснити для України заміну уставного благословення винограду в середині серпня саме на яблука? Ні.

Нарешті, що ж саме деякі наші українські парафіяни, котрі ревно тримуються неуставного “звичаю” не споживати яблук до Преображення, роблять початками цих фруктів? Вони їх… Викидають.

...Ставлення до початків плодів – дуже дбайливе, майже сакральне.

У кращому випадку – закривають у вигляді варення. Але в основній масі своїй – викидають. Хоч і Святе Письмо, і Устав ясно вказують на прямо протилежне ставлення до початків плодів – дуже дбайливе, майже сакральне. Перші дозрілі плоди будь-якої рослини, що ми виростили своєю працею, повинні, відповідно до Уставу, освячуватися молитвою, а не викидатися гнити на смітник або згодовуватися свиням. І даний припис Уставу стосується, безумовно, і яблук в тому числі.

Таким чином, чи відповідає і букві, і духу Уставу “звичай” деяких наших єдиновірців тут, в Україні, не куштувати перші плоди яблук, а викидати їх? Ні, не відповідає. Більше того – є прямим порушенням. І навіть виготовлення варення з початків яблучних плодів не може служити виправданням. Адже молитва «над усяким плодом» має знаменувати собою ні що інше як початок збору врожаю. І тоді виходить, що початки таки збираються – без будь-якої молитви, ніби їх і немає зовсім, але пізніше, місяць чи два потому, коли збір досягає свого піку, ревні прихильники нестатутного звичаю раптом “роблять вигляд”, буцімто врожай тільки-но розпочався і наче ці серпневі плоди – і є перші, що дозріли...

Яким же бачиться вихід? І духовенство, і парафіяни в Україні повинні знати, що характерна для північної Русі зв'язка “яблука-Преображення” (аж до іменування цього свята неймовірним «яблучним Спасом») нас і нашої країни ніяк не стосується. Потім, парафіяни, які займаються сільським господарством, мають бути більш послідовними: якщо благословляти молитвою збір нового врожаю, то поширювати цей звичай не на одні тільки яблука ( і духовенство тут має пам'ятати про прямі свої обов'язки). Якщо ж хто сам не освячує молитвою початок збору, скажімо, картоплі зі свого городу, то він не повинен засуджувати і тих, хто аналогічно НЕ освячує молитвою збір яблук. Нарешті, яблука слід благословляти саме тоді, коли цього вимагає Устав – коли дозрівають перші плоди.

А викидання початків яблук на смітник або згодовування їх худобі навряд чи може бути названо чеснотою, яка заслуговує на схвалення і наслідування...

Протоієрей Василь Мандзюк, клірик Київської єпархії УПЦ.

Опубліковано на religion.in.ua

Переклад українською fb.com/dobracerkva

пʼятниця, серпня 07, 2015

Поховано загиблого за Україну воїна Віктора Михальчука

Поховано загиблого за Україну воїна Віктора Михальчука

5 серпня у селі Піддубці було відспівано та перепоховано останки загиблого під Іловайськом 26 липня 2014 року старшого лейтенанта, заступника командира роти 51-ої ОМБ Віктора Михальчука, 09.V.1982 р. н. Боєць вважався зниклим безвісти, допоки його рештки не було ідентифіковано за результатами ДНК-аналізу.

У ніч з 4 на 5 серпня труну з тілом загиблого воїна уклінно і зі сльозами зустріли у Піддубцях, звідки родом Віктор, і провадили до Борохова, де проживав герой і де полишив вдову та двох малолітніх дочок.


У будинку загиблого було відслужено заупокійну літію. На молитву зібралися семеро священиків Ківерцівського округу на чолі з благочинним прот. Олександром Кондратюком. Опісля до собору священиків приєднався прот. Миколай Лафета і розпочалася хресна хода з тілом героя до села Піддубці. Процесію супроводжував духовий оркестр Ніціональної Гвардії, що виконував жалобні твори, які щемили серце і налаштовували на глибоке переживання великої втрати. Сумна музика чергувалася з жалобними піснеспівами церковного хору.


У Піддубцях загиблого героя зустрічали місцеві жителі та духовенство Луцького округу на чолі з секретарем Волинської єпархії прот. Миколаєм Бондаруком, який перед початком відспівування звернувся з пастирським словом до громади. Після тривалого прощання зі спочилим у старовиному і величному Покровському храмі процесія вирушила до кладовища. Тут зі словом співчуття до присутніх звернулися прот. Миколай Лафета, сільський голова Горбатюк Борис Олексійович та інші поважні особи. Під залп автоматів тіло раба Божого Віктора віддали землі, поховавши поряд з іншим героєм – Сергієм Писаруком.


Разом з жителями довколишніх сіл та міста Луцька прощалися з героєм і представники громади села Вишнів разом з настоятелем свящ. Ігорем Григолою. Молилися з усіма також кілька священиків Київського Патріархату.

Згідно з рішенням голови Луцької РДА 5 серпня оголошено Днем жалоби. На державних установах цього дня приспущено прапори.

Царство Небесне і вічна пам'ять бійцям, що поклали душі й тіла за визволення своїх братів і сестер з неволі ворожої.

Герої не вмирають!

Фото >>>