...Мені стало страшно ходити в церкву. Мою церкву - УПЦ Московського патріархату. Боюся одного дня під час служби почути що-небудь, що душа не зможе прийняти в цей важкий для країни час.
Не одному мені так. На сайті парафії храму Дмитрія Солунського на Волині можна прочитати відкритий лист церковної общини Митрополитові УПЦ Онуфрію. Є там і такі рядки : «Патріарх не лише створив надійний тил для кремлівського агресора, але й опустився до відкритого наклепу на українців... про те, що, начебто, в Україні триває громадянська війна, джерелом якої є ніхто інший як уніати та розкольники». Як ви зрозуміли, йдеться про патріарха Російської православної церкви Кирила. «Кров не лише українців, але й громадян РФ - найманців і кадрових військовиків - зокрема на його руках», - виносять вирок парафіяни..
Якщо віруючі так про свого патріарха – то й не скажеш, що нічого не відбувається.
Сьогодні вже всім зрозуміло, що війна між Україною і Росією - це цивілізаційна війна. І Росія з кожним місяцем втрачає в ній одну світоглядну позицію за іншою. Спочатку зазнав краху міф про «антифашизм». Виявилося, що до фашизму ментально набагато ближчі Гіркін і Біс, а вічні жертви фашизму - євреї - воюють на стороні держави Україна. Біта і мовна карта - серед українських патріотів російськомовних не менше, ніж тих, чия рідна мова українська.
Православ'я - остання цитадель. І Кирило не втихомирюється: віщає про руйнування храмів МП, про вбивства священиків... Він не згадує, що смерті ці - результат артобстрілів, левова частка яких - справа рук його улюблених сепаратистів. Він говорить так, щоб віруючий побачив картинку: уніати і розкольники виводять на розстріл сивого священика і підривають фугасом православний храм...
Керівництво УПЦ МП нібито в нейтралітеті. Ну, в такому, аби не відспівувати загиблих бійців АТО і не допомагати національній армії. Зате служба священиків як добровольців серед сепаратистів, безсовісне позування з автоматами в руках і благословення коронованих злодіїв «ДНР» і «ЛНР» ніби навіть і не засуджується. Останнє надбання Youtube - сюжет про урочисте освячення кліриком УПЦ МП «бойового прапора» 4-ій бригаді «Збройних сил ЛНР».
Нейтралітет в часи, коли народ страждає, і твої єпископи це страждання примножують - це благочестя чи бездушність?
Днями була придушена спроба бунту церковної еліти на Волині. Митрополит Варфоломій і архієпископ Анатолій спершу підписалися під меморандумом про створення єдиної помісної церкви і засудження агресії Путіна, а потім, після тяжкої розмови в Київській метрополії, скасували підписи. Кажуть, невдалих бунтівників чекають «на калим» в Москві, і це означає: у ставці православного командування РПЦ не на жарт заметушилися. Даючи задній хід, Варфоломій в своєму поясненні словом не згадав ні Путіна, ні єдину помісну церкву і звів все до зусиль зі «встановлення міжконфесійного ладу».
Намагаючись розагітувати прибічників об'єднання українських церков, голова інформаційного відділу УПЦ єпископ Климент запевняє: Україні зовсім не потрібна помісна церква, бо вона вже є і це - УПЦ. Те, що вона залежить від Москви, не страшно бо «принциповою для цього терміну є не національність, а адміністративні територіальні кордони». Поділ ж за національною ознакою, на його думку, «чужий для християнства».
Це - в теорії.
Поки київські священики Московського патріархату ратують за «наднаціональну церкву», їхні керівники в Москві завели зовсім іншу пластинку. Буквально кілька днів тому XVIII Всесвітній російський народний собор прийняв, а керівництво РПЦ ухвалило цікавий документ - «Декларацію російської ідентичності», згідно з якою кожен росіянин просто зобов'язаний бути православним.
Що це означає? А те, що з цивілізаційної релігії московське православ'я перетворюється на вірування окремо взятого етносу. Як іудаїзм, наприклад.
Правовірні гундяївці миттєво вивели з цього постулату наслідок: «всіх, що сповідають московське православ'я, вважати росіянами». Аналітик прокремлівської газети «Експерт» Михайло Ремізов розцінив це як аргумент на користь «відновлення спільноруської ідентичності східних слов'ян». На практиці це означає: прощавай, ідея «Русского мира» як сукупності російськомислячої діаспори в різних державах, і – хай живе повернення в російський етнос, а отже, і в російську державу всіх «позбавлених в ХХ столітті російської самосвідомості багатомільйонних мас населення УРСР і БРСР» (як пише російський історик Олег Неменський).
Яким чином нас збираються «повертати»? А як завжди: хрестом і мечем.
Повернімося на 9 місяців тому. 2 березня головний ідеологічний мечоносець РПЦ протоієрей Владислав Чаплін заявив про необхідність возз'єднати «розділений російський народ, який живе на своїй історичній території, і має право на возз'єднання в єдиному державному тілі»,, і таке возз'єднання, на його думку, є загальновизнаною міжнародною нормою. Одночасно він висловив упевненість, «що місія російських воїнів не зустріне запеклого опору...»
Нагадаємо, це було ще 2 березня! Коли нібито жодних російських військ, як казав Путін, не було не те що на Донбасі, але й у Криму! Коли керівництво російської Державної Думи заявило про неможливість війни між Росією і Україною.
А РПЦ вже воювала?
Ось і думай, чи то це Московський патріархат ідеологічно обслуговує безумство Путіна, чи то Путін матеріально і кадрово забезпечує войовничі плани церкви.
На православних сайтах, в коментарях, боголюбні росіяни йдуть далі: що там Україна і Білорусія! Сербія - ось частина майбутньої Православної держави! Через пробитий уздовж Чорного моря південний коридор туди можна буде направити «братські» російські війська і повернути відторгнуту гейропейцями і піндосами Боснію і Хорватію...
Чи не це пообіцяв Кирило, заїхавши в гості до братів-сербів? Чи не через це вони так полюбили Росію, що готові пожертвувати Євросоюзом?
Але, якщо хрестовий похід, так вже хрестовий похід!
Кожна епоха багата на своїх абатів Бернарів, що уміють мотивувати гіркіних, бабаїв і інших розбійників індульгенціями - ліцензіями на відстріл «невірних» заради повернення в християнське лоно священного Єрусалиму. Он, дії «Великого війська донського» на Донбасі, наприклад, безпосередньо курируються архієреями РПЦ. І ніхто цього не приховує!
А церква, що пішла на світову війну, завжди стає схожою на військову жандармерію, обростає інквізиціями, аутодафе, єзуїтством.
Про «випереджаюче нарощування священної конфронтації» зі світом з боку РПЦ писав у ФБ вічний опонент мракобісся в православ'ї опальний протодиякон отець Кураєв. Про бажання РПЦ МП «здобути репутацію частини державної репресивної машини» попереджав політолог Станіслав Бєлковський.
А висновок публіциста і філософа Альфреда Коха у ФБ ще більш глобальний: «Сучасне православ'я у версії РПЦ МП, зберігши деякі зовнішні форми і ритуали християнства, еволюціонувало в націоналістичний культ російської держави зі спокутуванням гріхів через любов до нього, - пише він. - У цьому культі знову відродилися людські жертвоприношення для задобрювання божества-держави, з'явилося (язичницьке за суттю) визнання за жерцями культу надприродних якостей, в цьому культі немає місця християнському милосердю і смиренню і, навпаки, культивується нещадність до ворогів і лицемірство - як вища форма прояву людського духу.»
«Стало ясно як божий день: сучасне православ'я у версії РПЦ МП не є християнством», - доходить висновку Кох.
Це не антиросійська пропаганда, не уніатські і не розкольницькі штучки. Так пишуть самі росіяни.
І це не може не поставити питання руба: чи зможе УПЦ боротися з тоталітарним переродженням Московського патріархату? Чи покірно змириться з долею філії розстрільної команди?
І справа не в нас, віруючих. У нас завжди залишається можливість звернутися до Господа крізь голови кліра, що злякався. А ось як бути кліру?
Якщо солдат, що йде на смерть за свободу своєї Батьківщини, не зможе сповідатися і отримати благословення своєї церкви, то навіщо йому така церква? А якщо в церкві вважають, що українці не мають рацію, а правий Путін, то навіщо тоді називатися українською? А якщо не українською, то чиєю?
Інколи спадає страшна думка: а чи для українців взагалі призначено все це - пишність православних храмів, побудованих останніми роками в нашій країні з благословення Кирила? Чи це - «на майбутнє», для тих, ким готуються заселити «споконвічно російські території»? Вони прийдуть, а тут вже і цивілізаційна «інфраструктура» готова...
Лише в цьому випадку церковний «нейтралітет» можна пояснити. Мовляв, щоб зберегти об'єкти матеріальної культури...
Вважатимемо цю версію необгрунтованою...
А це означає: в української православної церкви Московського патріархату залишилося лише дві дороги. Або отримати насильницьку реформацію від народу - як це сталося за часів Мартіна Лютера (у які людські жертви це вилилося і чим закінчилося для католицької церкви, ми знаємо). Або - реформуватися самим - в істинно національну православну церкву. Головне - комусь зробити перший крок, а суспільство і держава допоможе і захистить.
І поки не йдеться про об'єднання з Київським патріархатом. Лише про проголошення своєї незалежності від Москви, а отже - про збереження гуманістичного вектора на противагу гундяєвскому тоталітарному фундаменталізму.
Це збереже віру не лише патріотів-прибічників УПЦ в Україні, але і тих православних росіян, для яких неприйнятним є те, що відбувається сьогодні в московському православ'ї.
З Реформацією Мартіна Лютера в Європі почався процес утворення національних держав, основою яких є і національна церква. Вона - це те, що формує націю, писав цивілізаційний історик Роджер Осборн.
Залишатися «наднаціональною» УПЦ вже не вдасться. Відступати нема куди. Нейтралітет закінчився.
Євген Якунов, Київ
Укрінформ, 30.09.2014
Не одному мені так. На сайті парафії храму Дмитрія Солунського на Волині можна прочитати відкритий лист церковної общини Митрополитові УПЦ Онуфрію. Є там і такі рядки : «Патріарх не лише створив надійний тил для кремлівського агресора, але й опустився до відкритого наклепу на українців... про те, що, начебто, в Україні триває громадянська війна, джерелом якої є ніхто інший як уніати та розкольники». Як ви зрозуміли, йдеться про патріарха Російської православної церкви Кирила. «Кров не лише українців, але й громадян РФ - найманців і кадрових військовиків - зокрема на його руках», - виносять вирок парафіяни..
Якщо віруючі так про свого патріарха – то й не скажеш, що нічого не відбувається.
Сьогодні вже всім зрозуміло, що війна між Україною і Росією - це цивілізаційна війна. І Росія з кожним місяцем втрачає в ній одну світоглядну позицію за іншою. Спочатку зазнав краху міф про «антифашизм». Виявилося, що до фашизму ментально набагато ближчі Гіркін і Біс, а вічні жертви фашизму - євреї - воюють на стороні держави Україна. Біта і мовна карта - серед українських патріотів російськомовних не менше, ніж тих, чия рідна мова українська.
Православ'я - остання цитадель. І Кирило не втихомирюється: віщає про руйнування храмів МП, про вбивства священиків... Він не згадує, що смерті ці - результат артобстрілів, левова частка яких - справа рук його улюблених сепаратистів. Він говорить так, щоб віруючий побачив картинку: уніати і розкольники виводять на розстріл сивого священика і підривають фугасом православний храм...
Керівництво УПЦ МП нібито в нейтралітеті. Ну, в такому, аби не відспівувати загиблих бійців АТО і не допомагати національній армії. Зате служба священиків як добровольців серед сепаратистів, безсовісне позування з автоматами в руках і благословення коронованих злодіїв «ДНР» і «ЛНР» ніби навіть і не засуджується. Останнє надбання Youtube - сюжет про урочисте освячення кліриком УПЦ МП «бойового прапора» 4-ій бригаді «Збройних сил ЛНР».
Нейтралітет в часи, коли народ страждає, і твої єпископи це страждання примножують - це благочестя чи бездушність?
Днями була придушена спроба бунту церковної еліти на Волині. Митрополит Варфоломій і архієпископ Анатолій спершу підписалися під меморандумом про створення єдиної помісної церкви і засудження агресії Путіна, а потім, після тяжкої розмови в Київській метрополії, скасували підписи. Кажуть, невдалих бунтівників чекають «на калим» в Москві, і це означає: у ставці православного командування РПЦ не на жарт заметушилися. Даючи задній хід, Варфоломій в своєму поясненні словом не згадав ні Путіна, ні єдину помісну церкву і звів все до зусиль зі «встановлення міжконфесійного ладу».
Намагаючись розагітувати прибічників об'єднання українських церков, голова інформаційного відділу УПЦ єпископ Климент запевняє: Україні зовсім не потрібна помісна церква, бо вона вже є і це - УПЦ. Те, що вона залежить від Москви, не страшно бо «принциповою для цього терміну є не національність, а адміністративні територіальні кордони». Поділ ж за національною ознакою, на його думку, «чужий для християнства».
Це - в теорії.
Поки київські священики Московського патріархату ратують за «наднаціональну церкву», їхні керівники в Москві завели зовсім іншу пластинку. Буквально кілька днів тому XVIII Всесвітній російський народний собор прийняв, а керівництво РПЦ ухвалило цікавий документ - «Декларацію російської ідентичності», згідно з якою кожен росіянин просто зобов'язаний бути православним.
Що це означає? А те, що з цивілізаційної релігії московське православ'я перетворюється на вірування окремо взятого етносу. Як іудаїзм, наприклад.
Правовірні гундяївці миттєво вивели з цього постулату наслідок: «всіх, що сповідають московське православ'я, вважати росіянами». Аналітик прокремлівської газети «Експерт» Михайло Ремізов розцінив це як аргумент на користь «відновлення спільноруської ідентичності східних слов'ян». На практиці це означає: прощавай, ідея «Русского мира» як сукупності російськомислячої діаспори в різних державах, і – хай живе повернення в російський етнос, а отже, і в російську державу всіх «позбавлених в ХХ столітті російської самосвідомості багатомільйонних мас населення УРСР і БРСР» (як пише російський історик Олег Неменський).
Яким чином нас збираються «повертати»? А як завжди: хрестом і мечем.
Повернімося на 9 місяців тому. 2 березня головний ідеологічний мечоносець РПЦ протоієрей Владислав Чаплін заявив про необхідність возз'єднати «розділений російський народ, який живе на своїй історичній території, і має право на возз'єднання в єдиному державному тілі»,, і таке возз'єднання, на його думку, є загальновизнаною міжнародною нормою. Одночасно він висловив упевненість, «що місія російських воїнів не зустріне запеклого опору...»
 |
| Протоієрей Всеволод Чаплін. Фото: lastphotos.ru |
А РПЦ вже воювала?
Ось і думай, чи то це Московський патріархат ідеологічно обслуговує безумство Путіна, чи то Путін матеріально і кадрово забезпечує войовничі плани церкви.
На православних сайтах, в коментарях, боголюбні росіяни йдуть далі: що там Україна і Білорусія! Сербія - ось частина майбутньої Православної держави! Через пробитий уздовж Чорного моря південний коридор туди можна буде направити «братські» російські війська і повернути відторгнуту гейропейцями і піндосами Боснію і Хорватію...
Чи не це пообіцяв Кирило, заїхавши в гості до братів-сербів? Чи не через це вони так полюбили Росію, що готові пожертвувати Євросоюзом?
Але, якщо хрестовий похід, так вже хрестовий похід!
Кожна епоха багата на своїх абатів Бернарів, що уміють мотивувати гіркіних, бабаїв і інших розбійників індульгенціями - ліцензіями на відстріл «невірних» заради повернення в християнське лоно священного Єрусалиму. Он, дії «Великого війська донського» на Донбасі, наприклад, безпосередньо курируються архієреями РПЦ. І ніхто цього не приховує!
А церква, що пішла на світову війну, завжди стає схожою на військову жандармерію, обростає інквізиціями, аутодафе, єзуїтством.
Про «випереджаюче нарощування священної конфронтації» зі світом з боку РПЦ писав у ФБ вічний опонент мракобісся в православ'ї опальний протодиякон отець Кураєв. Про бажання РПЦ МП «здобути репутацію частини державної репресивної машини» попереджав політолог Станіслав Бєлковський.
А висновок публіциста і філософа Альфреда Коха у ФБ ще більш глобальний: «Сучасне православ'я у версії РПЦ МП, зберігши деякі зовнішні форми і ритуали християнства, еволюціонувало в націоналістичний культ російської держави зі спокутуванням гріхів через любов до нього, - пише він. - У цьому культі знову відродилися людські жертвоприношення для задобрювання божества-держави, з'явилося (язичницьке за суттю) визнання за жерцями культу надприродних якостей, в цьому культі немає місця християнському милосердю і смиренню і, навпаки, культивується нещадність до ворогів і лицемірство - як вища форма прояву людського духу.»
«Стало ясно як божий день: сучасне православ'я у версії РПЦ МП не є християнством», - доходить висновку Кох.
Це не антиросійська пропаганда, не уніатські і не розкольницькі штучки. Так пишуть самі росіяни.
І це не може не поставити питання руба: чи зможе УПЦ боротися з тоталітарним переродженням Московського патріархату? Чи покірно змириться з долею філії розстрільної команди?
І справа не в нас, віруючих. У нас завжди залишається можливість звернутися до Господа крізь голови кліра, що злякався. А ось як бути кліру?
Якщо солдат, що йде на смерть за свободу своєї Батьківщини, не зможе сповідатися і отримати благословення своєї церкви, то навіщо йому така церква? А якщо в церкві вважають, що українці не мають рацію, а правий Путін, то навіщо тоді називатися українською? А якщо не українською, то чиєю?
Інколи спадає страшна думка: а чи для українців взагалі призначено все це - пишність православних храмів, побудованих останніми роками в нашій країні з благословення Кирила? Чи це - «на майбутнє», для тих, ким готуються заселити «споконвічно російські території»? Вони прийдуть, а тут вже і цивілізаційна «інфраструктура» готова...
Лише в цьому випадку церковний «нейтралітет» можна пояснити. Мовляв, щоб зберегти об'єкти матеріальної культури...
Вважатимемо цю версію необгрунтованою...
А це означає: в української православної церкви Московського патріархату залишилося лише дві дороги. Або отримати насильницьку реформацію від народу - як це сталося за часів Мартіна Лютера (у які людські жертви це вилилося і чим закінчилося для католицької церкви, ми знаємо). Або - реформуватися самим - в істинно національну православну церкву. Головне - комусь зробити перший крок, а суспільство і держава допоможе і захистить.
І поки не йдеться про об'єднання з Київським патріархатом. Лише про проголошення своєї незалежності від Москви, а отже - про збереження гуманістичного вектора на противагу гундяєвскому тоталітарному фундаменталізму.
Це збереже віру не лише патріотів-прибічників УПЦ в Україні, але і тих православних росіян, для яких неприйнятним є те, що відбувається сьогодні в московському православ'ї.
З Реформацією Мартіна Лютера в Європі почався процес утворення національних держав, основою яких є і національна церква. Вона - це те, що формує націю, писав цивілізаційний історик Роджер Осборн.
Залишатися «наднаціональною» УПЦ вже не вдасться. Відступати нема куди. Нейтралітет закінчився.
Євген Якунов, Київ
Укрінформ, 30.09.2014
