
Як виявилося, у Вишневі храму ніколи не було. Жителі села здебільшого ходили молитися до Покровської церкви, що в Піддубцях. Цей величний храм, в минулому монастирський, як пам’ятка архітектури має багату історію і за всіма параметрами не поступається розкішним соборним храмам. В іншому сусідньому селі, себто в Борохові, стоїть храм апостола Іоана Богослова. Сюди теж навідувалися вишнівці, але не так часто.
Люди, бувало, подумували про власну церкву, але це було таким бажанням, яке займало уми лише невеликого кола ентузіастів. Невідомо скільки б ще висіло у повітрі питання про сільський храм, якби не участь головного козака Волині Петра Степановича Олешка, з легкої подачі якого було вирішено заснувати у Вишневі православну громаду і таким чином храмобудівельний механізм почав рухатись.

Турботи про початок будівництва храму були покладені на о. Михаїла Росоловського, який у цей час вже будував храм на своїй парафії в с. Воротнів. Треба віддати належне священику, який зумів "розворушити" людей, для чого сам багато фізично працював, подаючи приклад усім селянам. Дружина о. Михаїла в цей час організувала із добровольців парафіяльний хор і навчала майбутніх клірошан основам церковного співу.
Коли свящ. Ігор прибув на вишнівську парафію, уже був практично готовий фундамент і храму, і майбутнього хору, і міжособистісних відносин священика та парафіян.