Саме так, я не помилився: «чи гріх не їсти?».
Щодо України і південних регіонів Росії, відповідь має бути ствердною. Принципову відмову куштувати яблука до Преображення тут слід визнати явним порушенням церковного Уставу. Щоб пояснити це, слід звернутися саме до нього – до Уставу (богослужбових книг), а не до думок “обізнаних людей”. <...>
Той факт, що Устав виокремлює саме виноград з усіх плодів, пояснюється доволі просто. Крім того, що виноград був однією з найпоширеніших культурних рослин християнського Сходу, саме з нього виготовляється вино, яке потім перетворюється на Літургії в Кров Христову, і саме з виноградною лозою порівнює Себе Господь в Євангелії (Ін. 15: 1-2) – про що прямо і говориться в молитвах «на благословення грон» і «на споживання грон». <...> Для благословення початків винограду, очевидно, на Сході було просто обрано найближче за часом велике свято (яким стало Преображення Господнє – Ред.).
Що ж стосується решти плодів, то Устав тут вже не виділяє одних з-поміж інших: початки будь-яких овочів, фруктів і ягід повинні однаково благословлятися свого часу молитвою – що перегукується зі старозавітною вимогою (Вих. 23:19): «Початки твоєї землі принесеш в дім Господа, Бога твого». “Початки”, нагадаю, – це перші дозрілі плоди.
Проте в північній частині Русі слідувати вказівкам Уставу, поміщеним під 6 серпня (день Преображення за старим стилем – Ред.), виявилося неможливим: якщо виноград тут де і вирощують, то дозріває він значно пізніше. І очевидно, що саме бажанням хоч якось дотриматися звичаю, описаного у Статуті, і наміром хоч щось “освятити” на свято Преображення можна пояснити той факт, що на півночі виноград був “замінений” на інші плоди, найбільш тут поширені, які дозрівають саме до серпня місяця, – яблука. Ця заміна і була відзначена в московських виданнях Требника.
І тепер слід зазначити наступні очевидні речі.
1. Церковний Устав абсолютно ніяк не виділяє яблука серед інших плодів: згідно з Уставом їх початки слід благословляти тією ж молитвою, що і початки будь-яких інших овочів і фруктів.
2. Яблука не мають ані найменшого відношення ні до події преображення Господа Ісуса Христа на Фаворі, як воно описано в Євангелії, ні до статутного церковного богослужіння в цей день.
3. Статут наказує благословляти молитвою не просто будь-які плоди, але саме їх “початки”, і робити це, відповідно, у час «коли що дозріває» – тобто разом зі збором першого врожаю.
4. Зауваження Московського Требника, що у свято Преображення в північній (“Великій”) Русі благословення початків винограду замінюється благословенням яблук, не може бути віднесено до України і південних регіонів Росії, не кажучи вже про Молдову. Тут перші плоди яблук дозрівають значно раніше – у липні і навіть у червні.
5. Нарешті, сама заборона на куштування винограду до благословення його початків і покарання тим, хто цю заборону порушив, є частиною чернечого статуту і має безумовно співвідноситися з реаліями общинного монастирського життя (де братія обробляла спільні для всіх виноградники і мала спільну трапезу).
Що ж ми маємо? У житті українських парафій, а не древньої Лаври святого Сави?
Чи приносять парафіяни початки усіх плодів, що вирощують (огірків, помідорів, цибулі, картоплі і т. д. – без будь-яких винятків), в храм на благословення – як це прямо наказує монастирський Устав? Ні.
Чи можна якось розумно пояснити для України заміну уставного благословення винограду в середині серпня саме на яблука? Ні.
Нарешті, що ж саме деякі наші українські парафіяни, котрі ревно тримуються неуставного “звичаю” не споживати яблук до Преображення, роблять початками цих фруктів? Вони їх… Викидають.
У кращому випадку – закривають у вигляді варення. Але в основній масі своїй – викидають. Хоч і Святе Письмо, і Устав ясно вказують на прямо протилежне ставлення до початків плодів – дуже дбайливе, майже сакральне. Перші дозрілі плоди будь-якої рослини, що ми виростили своєю працею, повинні, відповідно до Уставу, освячуватися молитвою, а не викидатися гнити на смітник або згодовуватися свиням. І даний припис Уставу стосується, безумовно, і яблук в тому числі.
Таким чином, чи відповідає і букві, і духу Уставу “звичай” деяких наших єдиновірців тут, в Україні, не куштувати перші плоди яблук, а викидати їх? Ні, не відповідає. Більше того – є прямим порушенням. І навіть виготовлення варення з початків яблучних плодів не може служити виправданням. Адже молитва «над усяким плодом» має знаменувати собою ні що інше як початок збору врожаю. І тоді виходить, що початки таки збираються – без будь-якої молитви, ніби їх і немає зовсім, але пізніше, місяць чи два потому, коли збір досягає свого піку, ревні прихильники нестатутного звичаю раптом “роблять вигляд”, буцімто врожай тільки-но розпочався і наче ці серпневі плоди – і є перші, що дозріли...
Яким же бачиться вихід? І духовенство, і парафіяни в Україні повинні знати, що характерна для північної Русі зв'язка “яблука-Преображення” (аж до іменування цього свята неймовірним «яблучним Спасом») нас і нашої країни ніяк не стосується. Потім, парафіяни, які займаються сільським господарством, мають бути більш послідовними: якщо благословляти молитвою збір нового врожаю, то поширювати цей звичай не на одні тільки яблука ( і духовенство тут має пам'ятати про прямі свої обов'язки). Якщо ж хто сам не освячує молитвою початок збору, скажімо, картоплі зі свого городу, то він не повинен засуджувати і тих, хто аналогічно НЕ освячує молитвою збір яблук. Нарешті, яблука слід благословляти саме тоді, коли цього вимагає Устав – коли дозрівають перші плоди.
А викидання початків яблук на смітник або згодовування їх худобі навряд чи може бути названо чеснотою, яка заслуговує на схвалення і наслідування...
Протоієрей Василь Мандзюк, клірик Київської єпархії УПЦ.
Опубліковано на religion.in.ua
Переклад українською fb.com/dobracerkva
